У документації Getting to Know Oracle8i 8.1.5, випущеній у 1999 році, технологія SQLJ була представлена як інструмент для інтеграції SQL у Java. Основною особливістю підходу був статичний аналіз, що дозволяв перевіряти типи та синтаксис запитів на етапі компіляції.
Для розробників це означало можливість перевірки типів під час трансляції SQLJ. Oracle надавала клієнтські та серверні транслятори, які використовували однакові API, забезпечуючи уніфікований підхід до обробки SQL незалежно від місця виконання коду.
Статична перевірка допомагала структурувати взаємодію з базою даних, проте сама по собі не гарантувала правильності бізнес-логіки під час виконання. Використання транслятора було методом обробки SQL-запитів, що базувався на перевірці коду до моменту його виконання.
Використані джерела
- docs.oracle.com (docs.oracle.com)