У школах хизуються не розповідями про канікули, а завантаженими іграми; кількість храмів зросла щонайменше у 20 разів, а зарплата програмістів — у 30 разів
Напередодні Дня незалежності газета «Сегодня» вирішила з'ясувати, що змінилося в різних сферах нашого життя. Ми попросили представників різних професій порівняти далекі 1990-ті й наші дні, розповісти про зміни, а заразом дати прогноз: що чекає на нашу країну ще через 21 рік?
Зауважимо, що розповіді наших експертів не позбавлені ностальгії, а їхній погляд у майбутнє часто не такий оптимістичний, як хотілося б. Але не забувайте, що 21 рік тому ми були рівно на 21 рік молодші. У нас було більше сил, енергії, оптимізму. До того ж формулі «зараз гірше, ніж раніше» вже не одне століття. Такі вже ми є...
Священник: «Бог напоумить нас»
«До 1988 року в Києві було 8 православних храмів і 2 монастирі. Ходили туди лише бабусі. Зараз у столиці понад 150 храмів лише нашої УПЦ (МП. — Авт.). 70% українців вважають себе віруючими. Але з іншого боку, люди котяться в прірву. Падіння моральності, криза духовності помітні неозброєним оком. Ось нещодавно дівчата хрест зрізали... І я думаю, тих, хто прагне жити за євангельськими законами, — лише 10%», — каже отець Анатолій (Затовський).
Що далі? «Якщо не схаменемося — Бог напоумить нас. Через 20 років буде або біда на кшталт Чорнобиля (у 1986-му люди побігли до церкви), або дива зцілення, після яких люди замисляться про Бога. І буде одна єдина УПЦ без відгалужень», — вважає священник.
Лікарі: «Хворих стало набагато більше»
«Я працюю лікарем із 1989 року. За цей час змінилося буквально все, — розповідає Ольга Коваленко, анестезіолог київської міської лікарні № 17. — Роботи в лікарів зараз більше. Кількість киян зросла, а кількість ставок залишилася такою самою. Але з іншого боку, працювати зараз комфортніше. У нас досить сучасне обладнання, ми можемо швидше й точніше ставити діагнози. З'явилося багато нових ефективних антибіотиків. Патології, які 20 років тому вважалися невиліковними, — зараз не проблема для лікарів».
Про зарплати лікарі кажуть так: «І тоді ми їх фактично проїдали, і зараз». Про пацієнтів розмова конкретніша.
«Через малорухливий спосіб життя наш імунітет слабшає. Українців масово косить алергія через екологію, хімічне забруднення. Фінансові негаразди призводять до того, що люди економлять на своєму здоров'ї. Лікування, обстеження відкладають на потім, і до лікарів люди потрапляють уже з цілим букетом хронічних захворювань. Але водночас є страхова медицина, яка захищає кишені хворих. І дедалі більше людей розуміють, що здоров'я треба берегти. Багато роботодавців буквально вимагають, щоб людина була здорова. І ті, хто думає про свою кар'єру, займаються фізкультурою, роблять зарядку. Лікуються у вихідні, щоб не брати лікарняний», — розповідає Ольга Іванівна.
Що далі? «Якщо не буде належного фінансування — державна медицина просто зникне, наші резерви вичерпуються. Як наслідок, зросте смертність. Але віримо, що цього не станеться», — кажуть лікарі.
Кухар: борщ можуть урятувати іноземці
«Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х ресторани були наче клони: скрізь у меню одні й ті самі страви. Зараз ми тішимо людей доброю різноманітною кухнею. І практично для будь-якої страви можна знайти продукти в столичному супермаркеті. Але якість деяких продуктів, на жаль, набагато гірша. Я обома руками за радянські ГОСТи, які захищали якість. А зараз — що хочу, те й додаю в ковбасу», — каже В'ячеслав Грибов, шеф-кухар готельного комплексу «Дніпро».
Що далі? «Скажіть, де в Києві можна скуштувати українську кухню? Скрізь суші та піци. Але якщо ви голодні, про що ви мрієте? Про шматочок рису чи про миску борщу?! — запитує Грибов. — Якщо ми хочемо розвивати туризм, ми мусимо створити мережу ресторанів із нашою кухнею. Ну нецікаво італійцеві їсти в нас лазанью. Він хоче чогось нового, дивовижного. Сподіваюся, ринок змусить бізнесменів відкривати українські заклади».
Міліція: ні поваги, ні бійок район на район
Підполковник міліції Михайло Андрусник служить у ППС із середини 80-х. «Пам'ятаєте рекет, групові бійки район на район? Такого, як у 90-х, зараз немає, — каже Михайло Сергійович. — Але раніше з перехожих зривали шапки, а зараз — золоті ланцюжки. Нікуди не зникли грабежі та крадіжки. Що ще змінилося? Раніше міліцію поважали, а зараз наш рейтинг упав — нижче нікуди».
Про те, як змінилася зарплата, підполковник лише сказав, що в 90-х затримки бували по пів року. Але й зараз міліціонерові важко жити на 1700 грн.
Що далі? Про сучасну техніку міліція в 90-х не могла й мріяти. І прогрес не стоїть на місці. Не виключено, що з'являться нові системи відеоспостереження та контролю за порядком. Міліції на вулицях стане менше, але розкривати злочини будуть ефективніше.
IT-технології: незабаром ми станемо суперкомп'ютером
Керівник міжнародного IT-консорціуму Антон Марреро зацікавився комп'ютерами ще у 80-х. Закінчив КПІ і в 91-му вже викладав «Штучний інтелект». «Але жити на зарплату $20 було неможливо. З моєї групи (об'єктне програмування) лише 5–10% змогли влаштуватися за фахом, решта змінювали професію. Щоб займатися IT-технологіями, нам із друзями довелося створити фірму, — розповідає Антон. — Розробляли програми для фінансового та бухгалтерського обліку. Але встановлювати їх було нікому: тоді майже не було комп'ютерів. За рік ми на п'ятьох заробили $4 тис. Але тоді $100 на місяць були межею мрій для програміста. Сьогодні ж вони вже після вишу отримують $800, а просунуті — $3–5 тис.».
Що буде. «Дуже скоро люди взагалі не зможуть ухвалювати рішення без машин, які пропонуватимуть сценарії. Через 5 років IT-галузь стане єдиним цілим із біотехнологіями — з'являться імпланти, що розширюють можливості тіла. Ризикну припустити, що через 20 років усі люди на Землі зможуть об'єднатися в єдиний надрозум. Причому він буде інтегрований з усіма комп'ютерами планети», — припускає Антон.
Школа: через 21 рік може піти в онлайн
Про «шкільні зміни» ми попросили розповісти Тетяну Вовченко, вчительку української мови та літератури столичної школи № 96, педагога з 28-річним стажем. «Знаєте, що діти обговорюватимуть 1 вересня? Хто де провів літо? Ні! Хто що завантажив на мобільний телефон. А пам'ятаєте, як ми бігали коридором на перервах? Зараз діти стоять і дивляться в телефони», — розповідає вчителька. Але, зазначимо, багато школярів хизуватимуться і знімками, зробленими на відпочинку в Єгипті, Іспанії тощо. Зараз у дітей більше можливостей добре відпочити, побачити світ, ніж у 1990-х.
Розповідаючи про школярів XXI століття, вчителі зауважували, що діти стали раціональнішими: вже в 5 класі розуміють, які предмети знадобляться їм у майбутньому, а без яких вони цілком зможуть прожити. «Мовлення дітей стає менш образним, бідним. Прислів'їв і приказок вони не вживають, загадки ставлять їх у глухий кут!» — дивується Вовченко. Але не можна сказати, що нинішні діти гірші за своїх однолітків із 1990-х. Вони інші. Вони розумні, швидко опановують технічні новинки. Самі, а не з-під палиці вивчають іноземні мови. Більшість дітей всебічно розвинені, займаються в гуртках і секціях.
Зарплати педагогів теж змінилися. «Тоді в молодого вчителя ставка була $40, зараз — $150. Стало трохи легше. У 1991-му я йшла до магазину зі списком: стільки-то грамів ковбаси, стільки-то сиру тощо. Зараз можу собі дозволити трохи більше. Але якщо купуєш щось дороге — значить, доводиться економити», — каже вчителька.
Що далі? «Середній вік наших учителів — 40–50 років. Молоді практично немає, — кажуть у школі. — І, можливо, через 21 рік звична нам школа зникне, діти навчатимуться дистанційно. Лекції будуть у скайпі, і лише на іспитах учні сідатимуть за парти».
Фермер: «Урожаї нас тішитимуть»
У 1991 році було ухвалено закон про фермерів. «Після цього я вийшов із колгоспу, взяв кредит і почав працювати на своїй землі, — розповідає фермер Олексій Лимар (Чернігівська область). — За цей час урожаї стали трохи більшими. З'явилася стабільність. У 1990-х як бувало: урожай продав, а гроші знецінилися, і їх не вистачає навіть на насіння».
Що буде. «Настрій нормальний, бойовий! Урожаї й далі нас тішитимуть. Аби лише чиновники не ставили палиці в колеса. Таке відчуття, що рекомендації для нас пишуть нові Лисенки (радянський учений, заперечував генетику. — Авт.). За нинішніми нормами я на своїх полях можу сіяти ріпак раз на 200 років! У деяких постановах один рядок суперечить іншому! А подекуди між рядків написано: „Іди й давай хабар“», — обурюється фермер.
Джерело: «Сегодня». Автор: Влад Абрамов